ПТСР у дітей

 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД У ДІТЕЙ

«Коли приходить горе, дитина переживає такий же ряд емоцій, що і дорослі, від почуття потрясіння і недовіри, до оніміння, відчаю, гніву і провини» Патрік Сміт, 1999р., Інститут психіатрії, Лондон, Англія

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відтермінована і/або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу) загрозливого або катастрофічного характеру (спостерігається щонайменше після чотирьох тижнів після травматичної події), яка може викликати стрес у будь-якої людини, а тим більше у дитини. 

Проте симптоми в дитини спостерігаються довше, ніж у дорослого та мають свої особливості прояву.

Загальними ознаками ПТСР у дітей є:

🆘 загострені емоції: агресивні реакції, тривожні прояви;

🆘 посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;

🆘 регрес – повернення на ранні форми прояву поведінки (поява потреби у допомозі батьків для виконання чогось, якої не потрібно було раніше);

🆘 відмова від їжі, порушення сну;

🆘 підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу НС);

🆘 послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб;

🆘 часта травматизація;

🆘 постійний пошук самовираження через конфлікти з однолітками, незадоволення.

Як бачимо, постравматичний стресовий розлад проявляється на різних рівнях та впливає практично на усі сфери життєдіяльності особистості. Розглянемо детальніше особливості прояву ПТСР на емоційному, когнітивному та поведінковому рівні.

На емоційному рівні ПТСР у дітей проявляється:

⭕️ 1. У появі страхів, які є першою реакцією на пережитий стрес. Ці страхи спричинені потребою уникнути повторного переживання загрозливої події. Наприклад: страх за родичів і близьких в армії, а також побоювання за власну безпеку, страх виходити з дому, залишатися на самоті тощо (або перебувати в замкнутому просторі).

⭕️ 2. Втраті контролю. Військові дії – те, що діти і більшість дорослих не можуть контролювати. Відчуття втрати контролю породжує ефект, коли діти хапаються за все, що можуть контролювати: відмовляються йти у школу, слухатися, залишатися без батьків або улюблених іграшок тощо.

⭕️ 3. Гнів. Оскільки діти не можуть спрямувати свою злість на безпосередніх винуватців, тобто на джерело загрози, вони часто спрямовують її на тих, хто поряд: однокласників, сусідів, відсутніх батьків. Ситуація ускладнюється, якщо серед рідних є добровольці: патріотизм і обов’язок є абстрактними поняттями для дітей молодшого віку, які відчувають лише конкретну реальність розлуки з рідною людиною.

⭕️ 4. Втрата стабільності та впевненості в собі. Незвичні обставини порушують звичний спосіб життя. Це стає джерелом тривоги та постійної невпевненості.

⭕️ 5. Збентеження. Діти відчувають збентеження, не розуміючи, на що їм чекати, та коли це все закінчиться. Інший вид реакції – найменші можуть не розрізняти насилля-як-розвагу (в кіно, іграх) та реальні події з новин.

⭕️ 6. У появі відчуття провини за те, що трапилося. Оскільки маленькі діти егоцентристи, вони вважають, що «все погане сталося через мене, бо я був поганим» і думають, що хвилювання і страхи батьків викликані їх поведінкою.

На когнітивному рівні ПТСР у дітей проявляється:

🛑 1. У погіршенні концентрації уваги: діти стають неуважними.

🛑 2. У порушенні пам’яті: діти стають забудькуватими, їм важко згадувати минуле, особливо інформацію травмівного чи стресового характеру.

🛑 3. У втраті уже сформованих когнітивних навичок.

🛑 4. У порушеннях сприйняття оточуючого середовища. Воно стає хаотичним, уривчастим, вирізняється плутаниною.

🛑 5. У появі думок про смерть.

На поведінковому рівні ПТСР у дітей проявляється:

📛 1. У різких змінах поведінки. Наприклад: діти не хочуть розлучатися з батьками навіть ненадовго, можуть в прямому сенсі слова чіплятися за батьків і потребують постійної їхньої присутності, фізичного контакту.

📛 2. У регресі в поведінці. Наприклад: діти можуть повертатися до поведінки, властивої молодшому віку - мочаться в ліжко, втрачають навички охайності, смокчуть пальці або взагалі поводяться як зовсім маленькі діти.

📛 3. У посиленні агресивності, гнівливості, упертості. Поведінка травмованих дітей часто характеризується ворожістю і конфліктністю стосовно інших.

ДОПОМОГА

✅ При будь-якому обстеженні на ПТСР не слід керуватись інформацією виключно від батьків, опікунів чи будь-якої людини, що доглядає дитину. Також необхідно окремо розпитати саму дитину чи молоду особу про симптоми ПТСР. 

✅ Інформувати батьків/опікунів, що у дітей, які були учасниками травматичної події, може розвинутися ПТСР; коротко описувати батькам/опікунам можливі симптоми; якщо вочевидь є потреба - рекомендувати батькам/опікунам звернутись за фаховою допомогою, якщо симптоми триватимуть більше 1 місяця.

✅ Психологічна допомога має бути регулярною і безперервною (зазвичай, щонайменше один тиждень), її повинна надавати одна і та ж сама особа.

✅ Для лікування дітей та молодих осіб рекомендовано залучати сім’ї, коли це доречно, але слід пам’ятати, що лікування, яке включає лише залучення батьків (без роботи з дітьми), не матиме вагомої користі для симптомів ПТСР.

✅ Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, які не постраждали. 

✅ Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових стресів. 

✅ Менше таємниць і натяків (вони ще більше лякають дитину). 

✅ Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне запитання. 

✅ Підтримувати надію на краще. 

✅ Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.

✅ НЕ казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування постстресових розладів. 

✅ Не залишати дитину наодинці із своїми переживаннями, проте і не нав'язуватися. 

✅ Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що сталося, або в поведінці після травмуючої події.

✅ Надаючи допомогу/підтримку дітям, необхідно (на скільки це можливо!) виключити політизацію, щоб уникнути додаткової травматизації, пов'язаної з конфліктом лояльностей.

Посмішка дитини відображає серце небес так само, як дитячі крики відображають його страждання!